- •1. Соціально-політичне значення перекладу від давнини до сучасності.
- •2. Переклад і поширення наукових (політичних, економічних знань), збагачення національних мов, культур, літератур.
- •3. Рівні суспільного використання письмового й усного перекладу.
- •4. Вплив перекладу на лексичне збагачення національних мов.
- •5. Історична роль літературного перекладу у створенні національних літератур і закріпленні національних мов. Назвати прізвища таких перекладачів.
- •6. Переклад і науково-технічний прогрес суспільства (поширення наукових, технічних, медичних відкриттів)
- •7. Переклад і розвиток та збагачення культур (переклад лібрето, опер, пісень арій, кращих кінофільмів).
- •8. Переклад і поширення філософських, релігійних, педагогічних, політичних ідей і доктрин у суспільстві. Наведіть приклади.
- •9. Етапи і форми підготовки фахового перекладача/тлумача.
- •11. Морально-етичний і культурний образ перекладача/тлумача.
- •12.Переклад у вивченні та навчанні іноземних мов. Різні періоди у становленні до перекладу у вітчизняній методиці.
- •13. Переклад у складні періоди суспільних випробувань. Переклад і тлумачення у період холодної війни.
- •14. Термін і поняття «переклад/тлумачення», «перекладач/тлумач»
- •15. Особливості фахової діяльності перекладача і тлумача
- •16. Складові активного словника фахового перекладача/тлумача.
- •17. Розгорнута характеристика комунікативної односторонньої та двосторонньої моделі діяльності перекладача/тлумача.
- •18. Назвіть найвидатніших українських перекладачів сучасного і минулого.
- •20. Писемний переклад як вид діяльності. Жанрові підвиди писемного перекладу.
- •21.Транскодування. Його підвиди та сфери застосування.
- •22.Випадки, коли послівний переклад є достовірним/адекватним перекладом. Наведіть приклади.
- •23. Різниця між буквальним і буквалістичним перекладом. Наведіть приклади.
- •24. Обмеження і випадки неможливості застосування буквального перекладу («вдавані друзі перекладача»). Наведіть приклади.
- •25. Правила відтворення українських онімів англійською, німецькою та іншими мовами.
- •26. Анотаційний переклад, його особливості та сфери застосування/використання. Наведіть приклади.
- •27. Реферативний переклад, спосіб його підготовки, виконання і сфери використання.
- •28. Різниця між послідовним перекладом, перекладом на рівні лексем і комунікативної одиниці та тексту.
- •29. Трансформація мовних одиниць мо та мп у процесі перекладу і тлумачення. Наведіть приклад.
- •30. Машинний переклад і сфери його застосування на сучасному етапі.
- •31. Літературний переклад і його жанрові підвиди. Найважливіші вимоги до літературного перекладу.
- •32. Різниця між власне літературним перекладом та літературно-художнім перекладом. Сфери їх застосування.
- •34. Підрядковий переклад/підрядник і його використання у прозових і віршових перекладах.
- •35. Термін і поняття «вільний переклад» і його підвиди.
- •36. Термін і поняття «скорочений переклад» і його підвиди.
- •37. Матриця поетичного твору та причини недотримання всіх складових компонентів/елементів у перекладі
- •38. Трансформація та ампліфікація у віршованих/поетичних перекладах.
- •39. Труднощі відтворення "зовнішньої" та "внутрішньої" адекватності/матриці у віршованому і прозовому перекладі. Параметри перекладу поетичною твору.
- •40. Головні підготовчі й виконавські етапи достовірного/повного й адекватного перекладу.
- •41. Проблема перекладності та неперекладності, її історичне та лінгвістичне підґрунтя.
- •42. Співвідносність термінів і понять «адекватний переклад» - «точний переклад», «еквівалентний переклад».
- •43. Основні підготовчі етапи перекладу і тлумачення.
- •44. Роль і місце словників у фаховій діяльності перекладача/тлумача.
- •45. Типи лінгвістичних словників, їх характеристика.
- •46. Багатомовні словники і сфери їх використання.
- •47. Нелінгвістичні словники та їх використання при підготовці й фаховій діяльності перекладача/тлумача.
- •48. Перекладачі - творці літературних мов і літератур.
- •49. Переклад і доместикація. Типи доместикації.
- •50. Переклад-переспів і переклад-переробка (re-hash). Різниця між ними.
- •51. Найвидатніші сучасні перекладачі художньої літератури України та їхні переклади з різних національних літератур.
- •52. Універсальна лексика і термінолексика, ідіоми, інтернаціональна лексика, власні імена, реалії суспільно-політичного життя народу, жаргонна лексика та їх переклад.
- •53. Хибні друзі перекладача та їх переклад.
- •54. Стильові особливості тексту. Інформативний текст та його кліше.
- •55. Досягнення еквівалентності мовних одиниць шляхом перекодування їхньої хрономорфологічної структури (напр. Renault, Dubois, Cicero, etc).
- •56. Перекладність/неперекладність як проблема. Наведіть приклади неперекладності мовних одиниць і граматичних структур.
- •57. Трансформації в процесі перекладу. Наведіть приклади.
- •58. Описовий переклад і його застосування.
- •59. Авторизований переклад. Антонімічний переклад. Наведіть приклади.
- •61. Абсолютні лексичні еквіваленти. Наведіть приклади.
- •62. Навчальний переклад і його мета.
1. Соціально-політичне значення перекладу від давнини до сучасності.
Із незапам’ятних часів мало яка етнічна спільнота незалежно від свого суспільного розвитку не завжди була приречена територіально і географічно на існування з рівними чи різними за рівнем свого суспільного розвитку ближчими або дальшими іншомовними сусідами. Таке ближнє чи дальнє сусідське співіснування різномовних спільнот завжди і повсюди характеризувалося наявністю постійних чи періодичних контактів, які здійснювалися і здійснюються між окремими індивідуумами чи групами індивідуумів.
Немає потреби наголошувати, що першим засобом міжродового чи міжплемінного/міжетнічного порозуміння було тлумачення, оскільки власне «переклад» виник значно пізніше, тільки після того, як у тій чи іншій конкретній мові з’явилося письмо. Та незважаючи на це, власне «переклад», як вид мовленнєвої діяльності, відіграв історично важливіше значення, ніж тлумачення, хоч порівнювати ці два види мовленнєвої діяльності навряд чи взагалі є доречним.
У наш час, у добу інформаційної навали, однаково широко використовуються як переклад, так і тлумачення, які здійснюються загалом добре підготовленими фахівцями. Ці люди, як правило, досконало володіють фонетичними, граматичними, лексикологічними та стилістичними системами обох мов – мови оригіналу і мови перекладу.
2. Переклад і поширення наукових (політичних, економічних знань), збагачення національних мов, культур, літератур.
Переклад і тлумачення є дієвими засобами постійного збагачення всіх національних мов, які є мовами-рецепторами лексичних одиниць мов-оригіналів. Виступаючи у функції засобу відтворення і передачі лексичних та змістових значень окремих лексичних і змістових одиниць мовлення, тобто окремих слів і писемного чи усного тексту, переклад і тлумачення завжди переносять у мову перекладу всі лексичні й змістові одиниці мови оригіналу. В тому числі, зрозуміло, і поняття-неологізми, яких не було доти у МП. Особливо слід наголосити на визначному внеску перекладачів-творців алфавітів, завдяки діяльності яких були розширені територіальні межі поширення знань, принесені нові елементи цивілізації та нові духовні цінності, відкриті шляхи до культурного, соціального та духовного прогресу, народам дано знаряддя для розвитку та пробудження колективного самоусвідомлення етномовних груп, закладено підвалини для появи національного почуття та національних літератур, усунено неписьменність народу та покладено початок демократизації освіти, уможливлено збереження культурної спадщини.
3. Рівні суспільного використання письмового й усного перекладу.
На сучасному етапі розвитку суспільства – в епоху науково-інформаційної революції та шаленого пожвавлення міждержавних і міжнародних зв’язків, тлумаченню й перекладові відводиться надзвичайно важливе місце в щоденному житті кожної нації і держави. Адже завдяки тлумаченню і перекладові досягаються угоди й домовленості, які сприяють взаємному розвиткові держав і народів у найрізноманітніших сферах їхньої діяльності.
Першими представниками, які передають чи повідомляють про бажання зав’язати стосунки з діловими/політичними і т.д. партнерами, завжди є тлумачі. Тобто започаткування будь-якого партнерства з іноземною державою чи компанією, суспільною організацією завжди відбувається спочатку за допомогою тлумачів. Наступний, юридичний етап оформлення та реалізації започаткованих ділових зв’язків здійснюється вже перекладачами, які підписують домовленості/угоди, чим оформлюються документально попередньо усні зондування угод між партнерами.