- •11.2. Державне регулювання ринку праці
- •Регулювання ринку праці в Україні
- •1. Поняття ринку праці та суть потреби у його регулюванні
- •2. Регулювання зайнятості – як основа регулювання ринку праці
- •3. Основні заходи регулювання ринку праці в Україні
- •4. Основні напрями регулювання ринку праці в Україні
- •Висновок
- •Конспект лекцій «Стеченко. Державне регулювання економіки (2006)»Предмет «Економіка, економіка підприємств»
- •8.10. Державне регулювання ринку праці
- •Державне регулювання ринку праці: стан, проблеми, шляхи вирішення
- •Список використаної літератури:
- •1.7. Функції ринку праці та необхідність його регулювання
- •1.6. Ринок праці як складова ринкової системи
Начало формы
Шукаю:
Конец формы
Дідківська «Державне регулювання економіки (2006)» Предмет «Державне регулювання економіки»
11.2. Державне регулювання ринку праці
Ринок праці — сукупність соціально-економічних відносин щодо зайнятості та використання працівників у суспільному виробництві. Значення ринку праці: використання потенційних можливостей для підвищення ефективності економіки; забезпечення працюючих доходами, що дає можливість задовольняти їх соціально-економічні потреби та посилює соціальну захищеність; зменшення розшарування та соціальної напруги у суспільстві, забезпечення соціально-економічної стабільності. Державне регулювання ринку праці — система правових та організаційно-економічних заходів держави щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили. Об'єкти державного регулювання ринку праці: зайнятість (регулювання пропозиції робочої сили та робочих місць); соціальні відносини між роботодавцями і працюючими; трудові відносини (оплата праці, охорона праці, умови найму, звільнення); підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників; розподіл та перерозподіл робочої сили. Суб'єкти державного регулювання ринку праці в Україні: Міністерство праці та соціальної політики; служби зайнятості (обласні, міські, районні); відділи та управління з праці та соціальних питань при державних адміністраціях. Основні функції щодо регулювання ринку праці виконує Міністерство праці та соціальної політики, а також служби зайнятості. Функції державної служби зайнятості: аналіз та прогноз попиту і пропозиції на робочу силу (інформація про стан ринку праці); надання консультацій з приводу працевлаштування, професійної підготовки; облік громадян, що звернулись у службу зайнятості, реєстрація безробітних; сприяння пошуку робочого місця; організація професійної підготовки, перепідготовки; надання грошової допомоги; участь у реалізації державних та регіональних програм зайнятості. Особливості державного регулювання ринку праці в перехідній економіці Захисні заходи держави Забезпечення гарантій зайнятості за умов: зміни власника; приватизації; банкрутства (квотуванням робочих місць). Організація і проведення громадських робіт. Договірне регулювання трудової діяльності (внутрішньої і зовнішньої). Вдосконалення системи виплат і допомоги з безробіття та створення страхових систем. Методи стимулювання попиту на робочу силу: прямі інвестиції у створення і реконструкцію робочих місць; пільгове оподаткування та кредитування галузей і регіонів, де бажано збільшити попит на робочу силу; відшкодування підприємству витрат на пошук, навчання, найм на роботу працівників; сприяння щодо забезпечення підприємств матеріальними ресурсами, гарантування збуту продукції за умови розширення робочих місць; прямі виплати підприємствам за кожного найнятого працівника; стимулювання підприємств у забезпеченні зайнятості інвалідів, молоді, інших неконкурентоздатних груп населення. Методи скорочення попиту на робочу силу: встановлення додаткових податків за залучення робочої сили; жорстка кредитна політика; встановлення підприємству одноразових виплат в бюджет за найм працівників певної категорії; зниження інвестицій; скорочення або відміна гнучких форм зайнятості. Види державних програм, спрямованих на зниження рівня безробіття: стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць; підготовка та перепідготовка робочої сили; сприяння найму робочої сили; соціальне страхування безробіття (допомога з безробіття).