4)За силою впливу на регулювання аграрних відносин:

а)імперативні, які конкретно визначають права та обов’язки суб’єктів права,

б)диспозитивні, що діють в разі не встановлення сторонами правовідносин своїх прав та обов’язків шляхом узгодження,

в)санкціоновані, норми яких набирають чинності лише після їх державної реєстрації,

г) рекомендаційні;

5)за суб’єктним складом учасників правовідносин, законодавство про:

а) сільськогосподарську кооперацію,

б) державні та комунальні сільськогосподарські підприємства,

в) господарські товариства,

г) фермерські господарства,

д) особисті селянські господарства тощо;

6)За обсягом волі, закріпленої в нормативно-правовому акті:

а) загально-аграрні, що розраховані на широке коло осіб,

б)внутрішньогосподарські, дія яких обмежується конкретним сільськогосподарським підприємством

8. Особливості аграрного законодавства на сучасному етапі.

Сучасне аграрне законодавство України характеризується, по-перше, надмірною кількістю нормативноправових актів. По-друге, аграрно-правові норми містяться в законах різних галузей права України: цивільного, земельного, екологічного, господарського, адміністративного та інших. По-третє, великою кількістю різноманітних, часто не узгоджених між собою відомчих нормативно-правових актів.

Тому, воно потребує систематизації.

Систематизація нормативно-правових актів — це діяльність, пов`язана з упорядкуванням і вдосконаленням законодавчих та інших нормативно-правових актів, зведенням їх у внутрішньо узгоджену систему.

Найбільш змістовним способом систематизації є кодифікація, що полягає у змістовній переробці нормативно-правових приписів, пов`язаних спільним предметом регулювання та об`єднанні їх в єдиному акті, тобто форма впорядковується поряд з удосконаленням змісту. У такий спосіб заповнюються прогалини в аграрному законодавстві, переглядаються неефективні правові приписи, що застаріли або не виправдали себе, законодавство доповнюється новими положеннями.

Одним із способів систематизації є інкорпорація, що полягає в об`єднанні нормативно-правових приписів за певним критерієм в єдиному збірнику без зміни змісту. Так, при застосуванні такого способу систематизації аграрного законодавства його форми лише впорядковуються, а їх зміст залишається незмінним.

Консолідація є наступним способом систематизації і полягає в об`єднанні нормативно-правових приписів, що регулюють одну і ту саму сферу суспільних відносин в єдиний звідний акт без зміни змісту. Отже, консолідація як спосіб систематизації вдосконалює нормативні акти без зміни їх суті, що сприяє появі лише нового за формою, а не за змістом акта.

Пропонуються різні шляхи систематизації аграрного законодавства та напрями його вдосконалення, що обумовлені членством України в СОТ і вступом до ЄС, підвищенням належного рівня врегулювання аграрних відносин, від якого залежить ефективність аграрного виробництва в цілому. Одним з них є прийняття Основ аграрного (аграрного й земельного) законодавства України.

Поширеною є пропозиція щодо прийняття Аграрного кодексу України, який буде основним кодифікованим актом правового регулювання аграрних відносин. Спрямовуючи регулюючу дію на внутрішні приватно-правові аграрні відносини Аграрний кодекс України повинен закріпити також особливості правової регламентації зовнішніх приватно-публічних відносин. Слід зазначити, що вдосконаленням аграрного законодавства неможливо без належної його адаптації до вимог законодавства Європейського Союзу. Систематизувати таке законодавство доцільно шляхом прийняття комплексного, кодифікованого за характером нормативно-правового акта – Аграрного кодексу України.