93. Правові засади ветеринарної медицини.

В умовах, коли у світі лютують масові захворювання сільськогосподарських тварин: великої рогатої худоби на губчасту енцефалопатію - в Європі, курей на грип - в Азії, в Україні утримується сприятлива епізоотична ситуація. Перевагою вітчизняної системи державного регулювання сільського господарства є розгалужена служба ветеринарної медицини і досить розвинутий інститут аграрного права - інститут правового регулювання ветеринарної медицини. В основі правового регулювання ветеринарної справи лежать публічно-правові відносини щодо забезпечення здоров'я свійських тварин та уникнення небезпек для людини, пов'язаних з хворобами тварин, а також приватноправові відносини щодо підвищення економічної ефективності сільськогосподарського тваринництва шляхом надання якісних послуг щодо лікування тварин.

Ветеринарне законодавство України - це система нормативно-правових актів, що містять правові норми, які регулюють правовідносини, що виникають у сфері ветеринарної справи. В Україні створена розгалужена система ветеринарного законодавства. Його вагомою складовою є нормативно-правові акти, які за юридичною силою традиційно поділяються на закони і підзаконні нормативно-правові акти.

Центральне місце у системі правового регулювання ветеринарної медицини посідає Закон України "Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992 р. (у редакції Закону від 7 жовтня 2008 р.). Закон "Про ветеринарну медицину" визначає останню як галузь науки та практичних знань про хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, ветеринарно-санітарну якість та безпеку продукції тваринного, а на ринках - і рослинного походження, про збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання хворобам і захисту людей від захворювань, спільних для тварин і людей. Закон складається з 17 розділів та 109 статей.

Перший розділ визначає загальні положення, другий присвячений державному управлінню в галузі ветеринарної медицини, третій регулює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд. Також Закон містить розділи: принципи розроблення, затвердження і застосування ветеринарно-санітарних заходів; захист здоров'я тварин; регулювання обігу тварин та репродуктивного матеріалу; надзвичайні протиепізоотичні комісії та карантин тварин; регулювання виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження; наукове забезпечення ветеринарної медицини, статус державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини, статус державних та уповноважених лабораторій; регулювання виробництва та обігу ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини; вимоги до виробництва кормових добавок, преміксів та кормів для тварин; вимоги щодо здійснення міжнародної торгівлі; фінансування, матеріально-технічне забезпечення; ветеринарна практика, підготовка та статус спеціалістів ветеринарної медицини, інформаційне забезпечення державної служби ветеринарної медицини; відповідальність осіб за правопорушення в галузі ветеринарної медицини; міжнародне співробітництво та прикінцеві положення.

Іншими нормативно-правовими актами в системі ветеринарного законодавства є: закони України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про захист тварин від жорстокого поводження", "Про тваринний світ", "Про племінну справу у тваринництві", "Про бджільництво", "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про молоко та молочні продукти", "Про охорону праці" (щодо охорони праці існує ряд правил, затверджених наказами Держнаглядохоронпраці України: Правила охорони праці у тваринництві: велика рогата худоба; Правила охорони праці у тваринництві: свинарство; Інструкція з охорони праці під час ветеринарних робіт та штучного осіменіння тварин; Правила охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини) та ін.

Важливе місце в системі нормативних актів посідає Положення про Державний комітет ветеринарної медицини, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1075. Ним визначається правовий статус спеціально уповноваженого органу в сфері ветеринарії - Держкомветмедицини. Існує також цілий ряд підзаконних актів (інструкцій, настанов, положень, правил, вказівок, рекомендацій) у сфері ветеринарної медицини. Ввезення в Україну тваринної продукції з деяких країн заборонено. Відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні" від 22 березня 2002 р. № 192/2001 в нашій країні значно посилено режим ветеринарного нагляду та контролю. Зокрема впроваджено режим повсюдної ідентифікації великої рогатої худоби згідно з наказом Міністерства аграрної політики України "Про запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби" від 17 вересня 2003 р. №342.

Слід зазначити також положення про паспорт великої рогатої худоби; положення про ветеринарну картку до паспорта великої рогатої худоби; положення про реєстр тварин; положення про замовлення, зберігання, облік бирок, бланків паспортів та ветеринарних карток до паспортів великої рогатої худоби. Також до ветеринарного законодавства належить низка положень: про головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; про обласні державні лікарні ветмедицини; про регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини; про управління ветмедицини в районах; про управління ветмедицини в містах обласного значення; про районні державні лікарні ветмедицини; про міські державні лікарні ветмедицини; про міжрайонну державну лабораторію ветеринарної медицини; про міську державну лабораторію ветеринарної медицини; про лабораторію ветсанекспертизи на ринку; про держлабораторію ветмедицини, розташовану за місцезнаходженням суб'єкта господарювання; про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів тощо.

До джерел ветеринарного законодавства також належить низка інструкцій: про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин; про заходи з профілактики та боротьби з емфізематозним карбункулом; про заходи щодо боротьби зі сказом тварин; щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур; про заходи профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу та багато інших.

Нормативно-правову базу здійснення ветеринарної справи також складають численні правила: правила та вимоги для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин; передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів; для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування; для суб'єктів господарювання з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів; ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці; видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, тощо.